Шпигунство, вплив Комуністичної партії та наймолодший світовий чемпіон: 40 років тому розпочався скандальний поєдинок між Карповим і Каспаровим.

9 вересня 1984 року стартував один із найзахопливіших і найсуперечливіших поєдинків за титул чемпіона світу з шахів, в якому змагалися двоє радянських гросмейстерів. Цей матч, пронизаний політичними інтригами, став ареною для шпигунських ігор і закінчився не лише поразкою гросмейстера, що підтримував партію, а й серйозним ударом по самій системі.

В той момент розпочалося відоме протистояння, яке включало в себе 5 матчів і тривало до розподілу федерації у 1993 році.

За регламентом, переможцем оголошувався учасник, який першим виграє 6 партій. Нічиї ж у цю статистику не враховували. І забігаючи наперед, можна сказати, що саме ця спортивна подія змусила відмовитись від подальшого застосування такого формату в матчах за шахову корону.

Анатолій Карпов вирізнявся серед небагатьох шахістів, які здобули титул чемпіона світу без проведення матчу з чинним володарем.

Американець Роберт Фішер ухилився від захисту свого титулу у 1975 році. Офіційно він пояснив це тим, що ФІДЕ не погодилася виконати великий список його вимог, деякі з яких були явно надмірними. Проте справжньою причиною стало те, що після досягнення найвищої вершини в шаховій кар'єрі, уродженець Чикаго втратив бажання грати і за два з половиною роки не провів жодної офіційної партії.

Експерти одностайні в думці, що американець, прагнучи "не впасти в бруд", таким чином зумів уникнути поразки на шаховому "полі битви".

Після цього Карпов двічі відстоював своє звання в поєдинках з Віктором Корчним. Примітно, що претендент кілька років до цих зустрічей покинув територію СРСР і звернувся за політичним притулком в Європі.

Для Компартії стало справою принципу покарати "зрадника". Майже всі радянські шахісти так чи інакше допомагали чемпіону в підготовці. А підсумковий тріумф Карпова дуже зміцнив його стосунки з керівництвом країни, що відіграє дуже важливу роль у подальших подіях.

Гаррі Каспаров, народжений під прізвищем Вайнштейн, щоб боротися за світову корону, здолав у матчах трьох інших претендентів: Олександра Білявського, Віктора Корчного та Василя Смислова. На той момент уродженцю Баку був лише 21 рік.

У його досягненнях уже значилося чимало успіхів на різноманітних турнірах, а в червні 1984 року він виступав у матчі "СРСР проти решти світу" на другій дошці.

Стилі гри обох суперників демонстрували кардинально різні підходи до шахового мистецтва.

Карпов віддавав перевагу обережному та стабільному стилю гри, поступово накопичуючи невеликі позиційні переваги без зайвих ризиків, що дозволяло йому згодом перетворювати їх на загальну перемогу.

Каспаров був відомий своїм агресивним і динамічним підходом до ведення партії, вмінням ризикувати в ключові моменти. Останнє здебільшого й зумовило історію.

Спочатку глядачі були впевнені, що молодий суперник не зможе скласти серйозну конкуренцію чинному чемпіону. Після дев'яти партій рахунок вже був 4:0 на користь Карпова, але незабаром стався переломний момент: у команді Каспарова виявили шпигуна, і після його усунення ситуація почала кардинально змінюватися.

Необхідно усвідомити, що партія є лише "верхівкою айсберга". Навіть новачки витрачають значну кількість часу на тренування. У гросмейстерів ж підготовка "домашніх варіантів" стає основною частиною їхньої практики. Ключовим завданням є вразити суперника, використовуючи незнайому комбінацію, адже під час гри знайти "протиотруту" вдається далеко не завжди, навіть найсильнішим шахістам. Тому знання про те, що розробляє суперник, надає величезну перевагу.

Це, до речі, не єдиний випадок шпигунства в їх тривалій конфронтації, адже за два роки станеться ще один великий скандал.

Також важливим фактором було те, що Компартія була повністю на боці Карпова. Як сказав начальник управління з шахів Спортивного комітету Микола Крогіус: "На даний момент у СРСР є один чемпіон світу, а нам не потрібен інший".

Для радянського керівництва чинний чемпіон був справжнім героєм, який вже двічі здолав "зрадника" Корчного. Очевидно, ніхто не прагнув підірвати створений образ непереможного таланту. До того ж, сам Карпов демонстрував абсолютну лояльність до авторитарного режиму, чого не можна було сказати про непередбачуваного Каспарова.

Після того, як Каспаров прибрав зрадника зі свого оточення, ситуація у матчі вирівнялася. І на всіх чекала довга серія з 17 нічиїх поспіль. Пізніше Карпов виграв 27 партію, а 32-й здобув свою першу перемогу Каспаров. На той момент здавалося, що він просто розмочив рахунок, що результат вирішено наперед - адже чинному чемпіону залишився лише один крок до тріумфу.

Проте, після цього відбулася ще одна тривала серія з 14 матчів, які закінчилися внічию.

Така кількість "світових партій" не могла не позначитися на "народній творчості".

Сьогоднішня гра між Карповим і Каспаровим завершилася нічиєю. Наступна нічия запланована на завтра.

"Прогноз на завтра: у Києві +10, у Тбілісі +15, а у Москві знову нічия".

Карпов підходить до шахової дошки, бере пішака в руки і запитує: "Чий це?". "Нічий", - відповідає Каспаров, і обидва гросмейстери обмінюються рукостисканням.

Ключовими моментами стали 47-та та 48-та партії, які обидві здобув Каспаров, в результаті чого рахунок зріс до 5:3.

Після чого трапилося щось скандальне та безпрецедентне: тодішній президент ФІДЕ Флоренсіо Кампоманес вирішив перервати матч без оголошення переможця. Пояснив він це тим, що було вичерпано фізичні та психологічні ресурси не лише учасників матчу, а й усіх, хто має до нього відношення.

Спочатку обидва учасники висловили свій протест. Однак Карпов, який 27 партій не міг здобути перемогу, швидко підписав згоду. А ось Каспаров цього не зробив і назвав те, що сталося "зрежисованою виставою", метою якої було врятувати Карпова від ганебної поразки.

3 вересня 1985 року стартував новий поєдинок між Анатолієм Карповим і Гаррі Каспаровим.

Враховуючи попередній досвід, в регламенті було встановлено обмеження на 24 партії. Союз Радянських Соціалістичних Республік намагався переконати Федерацію шахів ввести правило, згідно з яким чинний чемпіон отримував би перевагу у 2 очки, посилаючись на те, що саме така різниця була на момент зупинки гри. Проте, цю пропозицію не підтримали, і змагання стартувало з рахунку 0:0.

Нове змагання йшло зі змінним успіхом і на момент останньої партії рахунок був 4:3 (без урахування нічиїх) на користь Каспарова. Карпову, який грав білими, було необхідно тільки перемагати, проте він занадто захопився атакою, через що не помітив погроз у відповідь і програв.

Отже, 22-річний Гаррі Каспаров досяг статусу наймолодшого чемпіона світу з шахів на той час.

Згодом, у 1986, 1987 та 1990 роках відбулися ще три поєдинки. Однак усі ці спроби Карпова повернути шахову корону не увінчалися успіхом — перемогу здобув Каспаров.

У 1993 році стався розкол шахової федерації, але це вже зовсім інша історія...